Молода Люба завжди викликала захоплення у старшого покоління. Як онука пасічника, вона постійно допомагала дідусеві по господарству. Батьки рано загинули, тож дівчинку виховував лише її єдиний родич — дід-пасічник.
Сусідки не могли нахвалитися стрункою, худорлявою дівчиною, яка до того ж вирізнялася гострим розумом, кмітливістю і красою. Проте місцевих сільських хлопців вона не приваблювала. Вони тільки й уміли, що жартувати та кепкувати, мовляв, Люба у свої дівочі роки навіть цілуватися не вміє.
Дівчина не сумувала і у вільний час гуляла з подружкою або займалася продажем меду. Це їй вдавалося чудово. Якщо вже вирішувала підняти ціну, то жоден перекупник не міг її вмовити відступити.
Її подругою в селі була Лерка — яскрава і жвава дівчина, яка вміла закрутити голову будь-якому чоловіку, навіть красеню-дембелю. На відміну від Люби, пересічної сірої мишки, вона такими якостями не володіла.
Одного разу на пасіці сталася біда, яка повністю змінила хід подій у житті головної героїні.
